Адже, що тільки не роблять із бідним студентом, щоб навчити його програмувати. Ріжуть на шматочки вищою математикою, підсмажують на фізиці та відбивають на фізкультурі :)
Навіщо все це? А для того, щоб він отримав кваліфікацію інженер-програміст. І це ще треба заслужити! Адже якщо у процесі усіх цих "кулінарних" маніпуляцій страви не вийде, то вона не буде нікому потрібна.
Проте, якщо у кулінарії все залежить від кухаря (яка вийде страва, чи буде вона смачна, чи взагалі можна буде її їсти) то, що ж роблять зі студентом?
- Його навчають
- Здійснюють професійну підготовку
- Формують компетентності
- Стимулюють до самонавчання і самопідготовки
У випадку зі студентом ІТ-спеціальності, майбутнім програмістом, після того, як його відбили, обсмажили, поперчили, посолили, протушкували, він має дійти (настоятися) САМ!
Якщо продовжувати аналогію із кулінарією, то без останнього етапу - самостійної роботи, багатогодинної роботи і стажування в умовах реальної роботи, а не практики для галочки - стравою клієнти не будуть задоволені.
Як у світі багато страв, так у сучасному інформаційному суспільстві багато функцій, до яких долучаються програмісти: від налаштування комп'ютерів і мобільних телефонів, написання маленьких програм і сайтів для комерційних цілей, до розробки великих портальних систем, систем аналізу великих даних, вирішення завдань біоінформатики, штучного інтелекту, роботехніки, кібербезпеки та космічної галузі.
Як би і де б не "готувати" програмістів, самостійне навчання як останній етап приготування їжі також важливий і потрібний у такій складній страві як інженер-програміст :)
