Криза...

Улітку, коли йде пора відпусток, і викладачі і студенти відпочивають один від одного, я стала свідком як то кажуть реалій нашого життя.
Ми думаємо - ось студентам добре сидять у мам, тат та держави на шиї, отримують стипендію...
А бувають у житті випадки, коли і не сидять, а заробляють на життя чи то навчання...

Якось на вокзалі побачила двох знайомих студентів, що закінчили І-й курс: вони біля поїздів продавали фрукти проїжджим.

От і наштовхнуло мене це на думку: як ставитися до таких студентів?
З повагою? Адже не тиняються ж вулицями чи гуляють на морськолму березі як більшість, а у поті чола працюють.
Не змінювати ставлення? Адже таких може теж достатньо у наших економічних умовах, просто саме ці впали в око.
А може з призиртвом? Адже маючи у руках можливість заробітку як спеціалісти з ІТ, вони займаються низькопрофільною діяльністю, тим паче що непогано справлялися з навчальними завданнями?

Скоріш за все моє ставлення до них зміниться, але як ще не зрозуміла...