середу, 5 серпня 2009 р.

З Ю.Андруховича "Рекреації"

"Людина створена так, що їй завжди всього мало"



"А мені б тільки на другий берег перейти - от і все, чого прагну від цього світу"




"... і ти стрибнув униз, у прірву, що зветься травневою ніччю, і ти падав донизу мільйон років, перетривавши всі цивілізації та катастрофи, всі ери..."




"Розумієте друзі, кожен наш крок - це прямування шляхом, попел імперій здатен усе замести, але є ще одвічний вітер. Тільки вітер, тільки вода в річках... Зброя на світанку така гарна, блискуча, вона сяйлива, кожен із нас має цю зброю при собі, гостру як Словл Боже. Не забувайте також про золото сонця, про мох на камінні, про теплі дзеркала осені. Кохайте дівчат і народять вас самих. Моліться лишень тоді як побачите мушлю чи птаха, чи рану. Дійшовши наприкінці літа додому, зрозумійте, що шлях безконечний, а Бог є любов, або нафта, або все інше..."



Немає коментарів:

Дописати коментар